Вправи в тилу/ Exercise in the Rear

Художник звертається до війни не як до події, а як до досвіду, що закарбовується у тілі, побуті, пейзажі. Назва виставки — така-собі самоіронія — описує спробу осмислити складну реальність через регулярну мистецьку практику. В цих «вправах» Сабакарь не шукає терапії чи втечі, а навпаки — вивчає, як війна вкорінюється в щоденне сприйняття, візуальну мову й індивідуальну пам’ять.

Експозиція складається з кількох частин: двох монументальних графічних пейзажів — неба і землі, закутих у чорні поліетиленові пакети; портретів самого художника, колег-цивільних і друзів-військових, створених під час їхнього перебування в тилу; а також циклу анімацій на різних гаджетах, розміщених на штативах. Камери на цих пристроях спрямовані на графічні роботи, але не відтворюють їх. Натомість вони транслюють сценки з (вже трохи забутого) політичного життя України — бійки та розмови депутатів у стінах Верховної Ради — легко впізнавані й подекуди абсурдні у своїй відірваності від контексту.